Перша школа для глухонімих дітей в Полтавській губернії була заснована 14 листопада 1901 року в містечку Лохвиця глухонімими братами, купцями другої гільдії Михайлом і Миколою Вардами - випусниками Санкт - Петербурзького імператорського училища глухонімих.
Вона надавала своїм вихованцям початкову освіту. В школі вивчалися такі предмети: читання, письмо, арифметика, короткі відомості з історії, географія, природознавство, Закон Божий. При цьому використовувався мімічний метод. Здібні учні вчилися усній мові, але широко використовувалась дактильна мова. Значна увага приділялась роботі учнів в майстернях, які давали школі невеликий прибуток. Приватна благодійність підтримувала існування цієї школи, але найбільшу кількість учнів вона мала у 1911 році - 26 вихованців.
Лохвицька школа для глухонімих проіснувала 16 років і припинила своє існування в 1917 році. Лохвицька школа була єдиним навчальним закладом для глухонімих в Полтавській губернії.
Через чотири роки в 1921 році в Полтаві за адресою вул. Колонійській, 9 ( нині вул. Г. Сковороди, 9 ) було відкрито Полтавський дитячий будинок глухонімих, від якого бере свій початок існування Полтавської спеціальної школи - інтернату для глухих дітей. За офіційними даними на вересень 1924р. в Полтавському дитячому будинку навчалося 35 дітей: хлопців - 14, дівчат - 21, до семи років - 4, від 7 до 14 - 27, понад 14 - 4. За період існування навчального закладу особливо відзначилася директор Ліщинська Анна Іванівна, котра керувала школою з 1921 по 1960 рік.
На 1 січня 1926р. в школі здобували освіту 39 дітей, адміністративний персонал нараховував 8 чоловік, технічний - 3. школа існувала на місцевому бюджеті. На протязі 87 років її існування - полтавська спецшкола для глухих дітей не мала постійної адреси знаходження і змінювалась вона 6 разів. Влада міста переводила навчальний заклад з одного місця в інше. Так другим місцем перебування школи була вул. Садова ( неподалік музею В. Короленка ). Згодом місцем знаходження школи був провулок Гончарний, потім адресою дислокації школи стала площа Леніна ( це біля Сонячного парку). Повернувшись з евакуації по закінченню Великої Вітчизняної війни, п'ятим місцем для школи стала адреса вул. Войкова ( район Павленки біля садиби художника М'ясоєдова ).
01.09.1978 року школа зупинилася в районі Огнівка, за адресою вул. Станіславського, 6, коли було збудовано трьохповерховий будинок, в чому заслуга директорів школи Лінського Бориса Петровича і Кашкалди Євгена Констянтиновича.
